Ми,браття,козацького роду!
Меню сайту
Новини
Вхід
Опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 62
Статистика
Головна » 2018 » Березень » 20 » Сьогодні народився Іва́н Мазепа — український військовий, політичний і державний діяч.
14:29
Сьогодні народився Іва́н Мазепа — український військовий, політичний і державний діяч.

      В історії України Мазепа – постать, навколо якої уже три століття точаться гострі суперечки, схрещуються різні, часто протилежні думки. Його боялися й шанували, любили і ненавиділи, але байдужим не лишався ніхто. Захоплення, різке несприйняття, замовчування – щонайменше такий діапазон суджень про нього.

Це був гетьман, чия слава ширилася далеко за межі країни, чия фігура стала культовою в Європі у XVIII ст. Про І. Мазепу писали Д. Дефо, Ф. Вольтер і О. Пушкін. Європейським поетам-романтикам Дж. Байрону, В. Гюго та Ю. Словацькому своєю шляхетною поставою І. Мазепа нагадував античних героїв. Художній образ Мазепи викорисовувався і в прозі, зокрема в оповіданні «Мазепа та його посол» шведа В. Фон Гайденштама, повісті «Мазепа» німців А. Мютцельбурга та А. Зондермана, польських романах «Пан Гетьман Мазепа» Ф. Равіти-Гавронського та «Гетьман Мазепа, або Боротьба за корону» Б. Курхана.

Художники з різних країн цікавились образом українського гетьмана. І. Мазепа був модною темою серед франзузьких романтиків, які всіляко підтримували визвольні рухи та прагнення народів до вільного національного розвитку. Так, Е. Декларуа, автор картини «Свобода на барикадах», що стала символом Французької революції, присвятив гетьману І. Мазепі цілий цикл полотен. Його сучасник Т. Жеріко теж мав полотна на мазепинську тему, найвідомішим із яких є «Подолання Дніпра вплав». Образ Івана Мазепи у своїх картинах також зображували Г. Верні, Л. Буланже, Е. Харпентер, Ю. Коссак, М. Геримський, Шасеріан.. Ф. Ліст присвятив гетьману свою захлопиву симфонію «Мазепа».

Іван Степанович Колединський-Мазепа належав до православного шляхетського роду. Він народився у власному родинному маєтку в селі Мазепинці Київської області близько 20 березня 1632 року. Родина Мазеп належала до давнього герба «Курч», до якого належали кілька знатних родин. Одна з відмін цього герба у литовько-польській геральдиці називається «Мазепа». Про шляхетне коріння майбутнього гетьмана свідчить і частина його прізвища – Колединський, що походить від назви давнього князівства на Волині (1544 року українському шляхтичу Миколі Колединському польський король Жигмонт І на умовах військової служби подарував село на річці Кам’янці).

Майбутнього гетьмана було виховано в найкращих європейських та українських традиціях, він здобув блискучу на той час освіту. Юний Мазепа навчався в Києво-Могилянському колегіумі – центрі культурного та освітнього життя України XVII ст. Тут він товаришував з майстром красного слова Ф. Прокоповичем, який пізніше присвятив йому свою драму «Володимир». Майбутній гетьман вивчив 8 мов, любив читати Тацита, Т. Лівія та Цицерона.

Далі Іван Мазепа продовжив своє навчання у накращих навчальних закладах Європи: у Польщі, Нідерландах, Німеччині Італії та Франції. Здобувши грунтовну освіту І. Мазепа став на службу при дворі польського короля Я. Казимира. Ерудованого та харизматичного юнака швидко помітили наближені короля, і згодом він вже супроводжував польського монарха у дипломатичних місіях до Західної Європи, а пізніше почав виконувати доручення у справах України. Кмітливий та розсудливий, він швидко схоплював тонкощі політики в інших державах, тож повернувся з-за кордону як людина європейських знань та поглядів.

Покинувши польський королівський двір Іван повернувся до України. Повернення додому пробудило в його душі патріотичні почуття, та Україну І. Мазепа побачив тоді руїною. За майже 20 років після визвольної війни Б. Хмельницького українські території встигли поділити по Дніпру сусідні держави. Замість єдності почався розбрат. Саме керуючись прагненням змінити таку ситуацію та вірячи у свої сили Іван Мазепа з’явився на українській політичній арені.

Правобережна Україна тоді перебувала під проводом П. Дорошенка, й І. Мазепа приєднався до його війська. Кмітливий і пильний, він швидко зробив кар’єру від командира гетьманської гвардії до генерального осавула. Він виступав як представник П. Дорошенка у перемовинах ледь не з усим зарубіжжям: з турецьким султаном, кримським ханом, бранденбурзьким електором, польським королем та московськими боярами. Та найціннішими були преговори з І. Самойловичем, який 1672 року став гетьманом Лівобережної України, адже вони відкривали шляхи до об’єднання України.

Під час чергової місії до Криму І. Мазепу захопили в полон запорожці і відправили до гетьмана І. Самойловича в Батурин. Своєю досвіченістю в міжнародних справах і бездоганними манерами І. Мазепа переконав гетьмана зробити його довіреною особою. Невдовзі його обрали на посаду воєнного осавула і Самойлович навіть доручив Мазепі виховувати своїх дітей. Окрім того, Іван Мазепа здійснював дипломатичні місії та приватні візити до Москви, вивчаючи місцеві звичаї та ведучи перемовини з московською знаттю. Його природний шарм дозволив йому здобути прихильність правлячої верхівки.

Досягнення мудрого правителя неодноразово було відзначено й тогочасними монархами різних європейських країн. Іван Мазепа мав найвищу нагороду Московської держави – орден Святого Андрія Первозванного, найвищу нагороду Речі Посполитої – орден Білого Орла, був удостоєний звання князя Святої Римської імперії, що було навищою нагородою Австрії. Іван Мазепа міг служити будь-якій країні, однак він обрав небезпечний шлях утвердження самостійної і сильної української держави.

Після чергового невдалого військового походу на Крим гетьмана І. Самойловича московські бояри списали поразку на козацьке військо, і гетьмана разом з козацькою старшиною поспішно заслали до Сибіру. Лівобережна Україна стала потребувати нового гетьмана і 26 липня 1687 року із чотирьох кандидатур обрали Івана Мазепу.

У статусі гетьмана Лівобережжя Мазепа отримав шанс здійснити свою мрію – об’єднати Україну. На північних кордонах Речі Посполитої вже вирувала Північна війна, польський король не міг змагатися з козацькими та народними повстаннями, і Мазепа з козацьким військом увійшли на територію Правобережжя України. Приборкавши повстання С. Палія та І. Іскри, І. Мазепа фактично став гетьманом і українських земель, що перебували під поляками.

Гетьман зумів налагодити взаємини із царівною Софією і управлінцем Московської держави князем Голіциним та їх наступником Петром І. Молодий цар вважав Мазепу своїм другом, адже часто отримував від нього корисні поради щодо управління державою та відносин із Кримським ханством. І. Мазепа також зберіг зв’язки з монархічними дворами Європи, попри заборону міжнародних контактів, зафіксованих у Коломацьких статях. Вихований на європейський манер, він, на відміну від правителів Московської держави, чудово володів світовою політичною ситуацією і цікавився культурою.

Гетьман Мазепа був активним політиком, але не менш завзято він займався питаннями культури та мистецтва, підтримував обдарованих поетів і філософів. Сам же писав вірші, грав на музичних інструментах, чудово співав і танцював.

Як один з найзаможніших людей Європи, І. Мазепа значну частину своїх багатств виділяв на користь освіти. Гетьман усвідомлював, що майбутнє омріяної держави залежить від молодого покоління. На його кошти було збудовано колегіуми у Чернігові, Новгород-Сіверському та Харкові, а їх бібліотеки були збагачені найновішими виданнями та рідкісними рукописами. Завдяки старанням Мазепи у 1710 році Києво-Могилянському колегіуму було підтверджено найвищий на той час статус академії. Це був перший вуз на українських теренах, який нічим не поступався західноєвропейським. Тоді ж було побудовано і новий кам’яний корпус.

За час гетьманування І. Мазепи видано твори талановитих українських поетів та мислителів, зокрема А. Зарудного та Д. Туптала, а також робилися переклади зарубіжних авторів. Завдяки коштам та зусиллям українського правителя з’явилися навчальні та богослужбові релігійні книги – їх поширювали серед вірян Гетьманщини.

Іван Мазепа був віруючою людиною, тому всіма способами підтримував українську церкву. Спорудження нових церков було для нього справою честі, адже звести нову церкву означало вшанувати водночас і живих, і померлих, і святих. Його коштом було збудовано, відреставровано та оздоблено 43 церковні споруди, серед них – будівлі в Києво-Печерській лаврі, Михайлівському золотоверхому, Чернігівському Троїцько-Іллінському, Лубенському Мгарському, Батуринському та інших монастирях. Виготовлена на замовлення українського гетьмана срібна плита, оздоблена рослинним орнаментом і з гравюрою біблійної сцени поховання Ісуса Христа, і досі зберігається у вівтарі православного собору Вокресіння при Гробі Господньому в Єрусалимі.

Цікавився гетьман і архітектурою. У своєму маєтку – Гончарівці – І. Мазепа спорудив палац на взірець тогочасних королівських резиденцій Європи. Це стало початком нового стилю життя, нових традицій. Гетьманський палац не зберігся, але численні архітектурні споруди часів гетьманування Мазепи доводять існування в Україні особливого стилю – українського, або мазепинського, бароко. У розвиток української освіти, науки, мистецтва, книгодрукування гетьман вкладав величезні кошти з державної казни і власні, справедливо вважаючи, що лише таким способом Україна зможе зрівнятися з Європейськими державами.

Іван Степанович Мазепа був гетьманом України 22 роки. Його особистий талант та політичний хист сприяли тому, що ці роки стали розквітом політичного, економічного та культурного життя України. Але І. Мазепа мав власні уявлення про майбутню долю своєї держави. Він хотів бачити Гетьманщину самостійною та соборною державою західноєвропейського типу.

Об’єднавши Правобережжя та Лівобережжя гетьман активно розбудовував державу і мріяв про об’єднання всіх етнічних українських земель в одних межах. Адже пожиттєвою ціллю І. Мазепи було об’єднання українських земель – Гетьманщини, Правобережної України, Запоріжжя, Слобожанщини та Ханської України в єдину Українську державу.

Ще немало і сучасних громадян не спроможні збагнути справжню суть цієї історичної постаті, не спроможні полишити давній, нав’язаний українському народу ззовні негативний стереотип, рішуче відкинути наліплений на Мазепу ще на початку XVIII ст. російським царем Петром І та його урядом образливий ярлик «зрадника» за його святий намір відновити державну незалежність України. Оцінка дій І. Мазепи у підручниках української і російської історії буде різноманітною доти, доки Росія не подолає ностальгію за минулою імперією, що відбувається в наших північно-східних сусідів вкрай повільно. А російська історія стверджує, що будь-який українець, який насмілювався підняти прапор боротьби за незалежність своєї держави і свого народу є зрадник.

В різні часи цінували різне, Іван Мазепа ж мав такі риси, які шанувалися і тоді, і зараз: блискучу освіту, ерудованість, особисту харизму, зовнішню привабливість, щедрість, хист дипломата, керівника держави та хороброго воїна. Він був героєм картин та віршів європейських митців. Гетьман І. Мазепа віддав свою харизму, розум, сміливу й наполегливу вдачу, впевненість у своїх силах своїй Україні. Він прагнув, аби його співвітчизники жили вільно, не підкоряючись чужим законам, безвольно накинутим. Мазепі було важливо, щоб українці могли діяти у власних інтересах, не стаючи маріонеткою в чужих руках.

Чи можна вважати І. Мазепу зрадником? Так – тоді, коли він вірою і правдою служив Росії. Але така «зрада» була виправдана шляхом покори вберегти Україну від остаточної загибелі. Насправді ж, «зрада» Мазепи полягала в тому, що він задумав позбавити російського самодержавця права володіння укранськими землями. Навіть його заклятий ворог О. Меньшиков визнав, що свій перехід на бік Карла ХІІ гетьман здійснив не заради себе, а задля усієї України. Цим І.Мазепа хотів урятувати свою країну від страшної небезпеки, що загрожувала їй з боку імперії-монстра. Пізніше, історія показала, якою, насправді страшною, виявилася ця небезпека для України.

Йоган Готліб Фіхте свого часу сказав: «Горе тим народам, чию історію написали їхні поневолювачі». Саме за цим принципом Іван Мазепа виявився зрадником, як і будь-хто інший, хто коли-небудь насмілювався підняти прапор боротьби за національну українську незалежність. Сьогодні подібних героїв називать не тільки зрадниками, а й фашистами..

Та щоб не говорили, а Іван Мазепа став символом самостійництва і державобудування для українського народу, символом свободи, незалежності, духу національно-визвольної боротьби. Мазепа для нас є прикладом великих знань, таланту, харизми, європейського вибору. Будь-яка нація мала б за славу пишатися таким діячем, і багато з них поважають його і підносять до великих чеснот. А ми, потомки Великого Гетьмана і досі переймаємося дурним питанням: хто він для нас – герой чи зрадник..
© Віталій В’юн



Переглядів: 254 | Додав: sarafan | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Сьогодні
*************
Годинник
Київ
Календар
Погода
Курс валют
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
Ціни на АЗС

********
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
В цей день...
Календар України
Радіо онлайн
Copyright MyCorp © 2024