Микола Жук — хлібороб і козак

  Усі ми діти щедрої, благодатної української землі. Незаперечно, що наша родова картина сягає сивої козацької давнини, є запорукою мудрості і процвітання славної нації. Дослівно приведу вислів отамана козаків району генерал-хоружного Миколи Жука сказаного на одному зібранні козацтва на могилі Івана Сірка у Нікополі Дніпропетровської області. «Я все життя віддав служінню людям: орав і сіяв, збирав урожай, зростив синів, уселив їм віру в козацтво та мудрість хліборобську. У моїх козацьких грудях клекоче землероба кров. Люблю мої Жуки — козацький отчий край».

  Микола Жук — людина непростої долі. Рядовий колгоспник, голова колгоспу імені Мате Залки, який славився на всю Полтавщину високими здобутками у розвитку рослинництва і тваринництва, голова Жуківської сільської ради, заступник голови Кобеляцької районної ради, Заслужений працівник сільського господарства України, депутат районної ради, головний отаман Кобеляцької козацької громади. У свої 74 роки продовжує займатися плідною громадською та політичною діяльністю, розвитком козацького руху, фермерства в Україні.

  До нього за порадою приїздять нині козаки не тільки Кобеляцького краю, а й з Полтавщини, Дніпропетровщини, Харківщини, Кіровоградщини. На його історичній батьківщині, у Жуках, побували козаки з Дону, Кубані, Бєлгородщини. Та хіба усіх перелічиш.

  Як висновок, в історичному аспекті Микола Жук - є орач, сівач, землероб, хлібороб, витязь, козак-лицар, борець проти неправди і зла, повстанець проти національного і соціального гніту, воїн-борець за свободу і незалежність, палкий патріот, свідомий працелюб, високий професіонал, громадянин незалежної України.

Олександр ТИХОНЕНКО, полковник козацтва, прес-секретар Кобеляцького підрозділу Міжнародної академії козацтва