325 років тому обрано гетьманом Івана Мазепу(25 липня 1687рік) - 25 Липня 2012

Своє правління гетьман Іван Мазепа розпочав як політик чіткої промосковської орієнтації. Про що свідчать підписані ним "Коломацькі статті", які регламентували українсько-російські відносини. У них традиційна гарантія "прав і вольностей народу малоросійського" значно збагатилася пунктами, що і без того розширювали російську "всюдисущість" на українських землях, та які значно врізали козацьку автономність.

У Батурині осів стрілецький московський полк, козакам заборонялися зносини з чужоземними державами, гетьману заборонялося без дозволу царя призначати на посади, чи звільняти з них козацьких старшин, також верхівка Війська Запорізького повинна була сприяти російсько-українським шлюбам. За "Коломацькими статтями" гетьман звався "частиною "їхньої царської Пресвітлої Величності Самодержавної Держави". Завдяки своїй дипломатичності, розсудливості, знанню людей та придворних церемоній, а також демонстративною покою перед царем, Мазепа зміг таки завоювати його прихильність, а згодом і довіру. Гетьманська булава та підтримка Петра I відкрили перед Мазепою шлях до збагачення. Він стає одним із найбагатших феодалів Європи, заволодівши 20 тисячами маєтків.

Гетьман жертвує великі кошти на розвиток мистецтва, архітектери, малярства, релігії. Мазепа свою державну діяльність поєднує з активною підтримкою розвитку освіти та науки. Його коштом у Києві, Чернігові, Переяславі та інших містах і селах фондуються школи, бурси та лікарні. Наділяв також маєтностями і монастирі, які на той час були справжніми світочами просвіти завдяки своїм школам та друкарням. Побудував в Україні близько 20 церков у стилі українського бароко, відновив Києво-Печерську лавру, огородив її монументальною стіною, поставив дві брами - Економічну та Святу. Заходами Мазепи Києво-Могилянський колегіум набуває статусу академії. Гетьман сприяє формуванню аристократичної верхівки українського суспільства: йшлося про створення власного дворянства, яке б, окрім титулів, мало б власну землю та залежних селян. Понад тисячу дарчих на землі роздав Мазепа старшині, також ввів дводенну панщину у Ніжинському полку. Така політика, звісно, не могла не викликати обурення з боку селян. Імідж Мазепи значно знизився. Його стали називати "вітчимом" України.

Потенційно вибухова ситуація назріла у 1692 році. Петро Іваненко (Петрик), військовий канцелярист, незгодний з політикою Івана Мазепи, почав підіймати народний заколот проти нього та старшин, які "смокчуть народну кров". Петрик заручився підтримкою кримських татар. Але татари, замість того, аби допомагати повстанцям, почали грабувати населення. Довіра до Петрика серед народу згасла, а згодом згас і сам бунт. Між тим наближався час вирішальних подій.

У 1700 році розпочалася Північна війна. Для ведення бойових дій проти шведів було відправлено 17 тисяч козаків. Перемога будь-якої зі сторін у російсько-шведському протистоянні означала гибель української державності. Якби перемога дісталася шведам, то Україна, як союзник Росії, дісталася б Польщі, в разі ж перемоги Петра I - на українські землі чекав поділ між Росією та Польщею. Все це відбувалося в умовах зростання невдоволення українського народу проросійською політикою гетьмана. А тому діяти потрібно було швидко та рішуче.

У 1705 році Мазепа розпочинає таємні переговори із союзником Карла 12, а навесні 1709 року укладає угоду зі Швецією, яка передбачала відновлення незалежності України. цього ж року Мазепа виступає союзником Карла у вирішальній Полтавській битві, де і зазнає поразки. Об'єктивно дії Мазепи були спрямовані на пошуки оптимальної формули збереження української автономії в умовах кризової ситуації. У жовтні 1709 року у селі Варниця Іван Мазепа помирає.
Ю.Ноєвий
http://memorial.kiev.ua/

Телепрограмма