Одне із найбільших свят осені, світлий і радісний день – Покрова Пресвятої Богородиці. Від часів Хрещення Київської Русі й до наших днів це свято духовно об’єднувало наш народ, живило його вірою в повсякчасне заступництво Божої Матері за людський рід, добро та благополуччя на рідній землі. Для України цей захист набув особливого значення. Історія зберігає багато свідчень того, як вищою волею Пресвята Богородиця боронила український народ, наше козацьке військо, надавала воїнам сил у боротьбі з ворогом. Саме тому в Україні це свято отримало другу назву – Козацька Покрова й відзначається ще й як День Українського козацтва. Так уже склалася наша історія, що впродовж століть український народ писав свою історію не літописами та хроніками, а козацькими шаблями й пістолями, витворюючи з рідної землі величну, безсмертну енциклопедію козацьких могил. Козацтво стало втіленням вільного й нескореного духу великого народу, символом бойового лицарства, жертовної боротьби за свободу, за рідну землю й батьківську віру. У важкі часи іноземної неволі українці, прагнучи національного визволення, зв’язували свої надії з козацтвом, яке дарувало історії яскраві зразки захисту рідної землі. Козацтво є звитяжною історією та великою гордістю, душею України, її надією та оберегом. Саме козаки сприяли визнанню європейською спільнотою поваги до української мови, побуту, звичаїв, до прагнення свободи та незалежності. Сьогодні ми відчуваємо себе їхніми спадкоємцями у творенні сучасної міцної, заможної, шанованої в світі держави.