Козацькі традиції на Водохрещення.

  Водохреще (Водохрищі, Хрещення, Івана Хрестителя, Водосвяття, Ордана, Йордана, Богоявления — 19 січня) — вельми шановане в народі свято, яке за значенням майже дорівнює Різдву Христовому. Цього дня освячують воду в річках або озерах, а де їх немає — у колодязях. Проте переважна більшість міст і сіл в Україні стоїть на воді, тому Хрещення завжди виглядало дуже мальовничо. На цей час зима набирала повну силу і водойми вкривалися міцною кригою.  На Запорізькій Січі, а також в містах і селах де мешкали козаки після Богослужіння їхали до річок та озер у святковому вбранні верхи на конях. Попереду урочистої процесії, несли дерев’яний церковний хрест та хоругви, хор співав "Голос Господній..." , за хором йшов священик, приклавши хрест до чола, а за священиком -  січове товариство. В містах і селах до річки, крім козаків йшли всі: старі, молоді й діти. На річці, де напередодні вирубували ополонку у формі хреста, котрий називався "Орданським орденом", який потім фарбували буряковим квасом і встановлювали поруч з ополонкою, священик після недовгої відправи занурював в ополонку срібного хреста, церковний хор співав: «У Йордані хрещашуся Тобі, Господи», і по молитві вода вважалася освяченою. Козаки в цей момент підіймали до неба рушниці і стріляли, розстрілюючи таким чином нечисту силу, котра в момент освячення священиком води, чимдуш вистрибувала з ополонки (вважалося, що всі чорти та нечиста сила в момент освячення священиком води - вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась з жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опускалась у воду, то разом із нею пірнають у воду і всі чорти, що мерзли до того часу на землі). Коли вже воду було освячено, люди підходили до ополонки і набирали її у свій посуд, а козаки ще й купались в ополонці.На Запорізькій Січі всі 38 куренів ділилися на так звані: верхні курені і нижні. За сигналом кошового отамана починалася бійка навкулачки - лава на лаву. Винагородою для переможців був вирубаний з криги крижаний хрест "Орданський орден",  а сторона,  яка програвала  виставляла  своїм  супротивникам  могорич -

кілька відер горілки. Така ж традиція була й на інших теренах України. Парубки та дорослі чоловіки і навіть священники (які не рідко в минулому були запорізькими козаками) билися навкулачки за "Орданський орден" лава на лаву: село між селом або ж куток між кутком. Переможці, як велося, також отримували в нагороду "Орданський орден" та могорич. В так званому "козацькому поясі" (він простягався вздовж Чорного шляху, яким на Україну здійснювали напади хижі татарські орди, орієнтовно по лінії міст Тернопіль, Вінниця, Умань, Чигирин на правому березі Дніпра та на лівому березі Дніпра по лінії міст Кременчук та Полтава) на Поділлі й до нашого часу зберігся давній козацький звичай посвяти юнака в козацькі джури (ініціація). Цей ритуал заключався в тому, що воді надавали магічне значення. На Водохреще тих юнаків, котрі ходили цього року з Маланкою, після освячення води, дорослі чоловіки тримають над вирубаною в кризі ополонкою у вигляді хреста догори ногами і тричі по-тричі вмочують чуб хлопця у свячену воду, це була символічна присвята майбутнього воїна дев’яти янгольским чинам, згідно їх ієрархією: Серафими, Херувими, Престоли, Господства, Сили, Влади, Начала, Архангели та Янголи. Вважалося, що коли козак гине на полі брані, то Янголи, саме за чуба,  піднімають його до Престолу Господа Бога.  Після такої ініціації юнак-джура (зброєносець) мав право вирушити на Січ для подальшого вишколу та здобуття звання козака-воїна, адже тоді казали: "Рабів до Раю не пускають!" Тому стає зрозумілим - чому козаки шукали собі гарної смерті на бойовищі...Свячена вода, за уявленнями християн, покликана очищувати людство від гріхів. Її беруть додому і бережуть для надзвичайних випадків: кроплять хвору худобу та птицю, вулики із бджолами, щоб запобігти бджолиним хворобам; п’ють при різноманітних недугах, а також від пристріту.

 (dimich.com.ua)