Різдво по-козацьки.

   Одним з найшановніших свят на Січі було Різдво Христове. Про те, як св’яткували Різдво на Запорізькій Січі, писав Дмитро Іванович Яворницький: 

  «У дні великих свят, наприклад, Різдва Христового і св. Паски, запорозькі козаки протягом тижня ходили поздоровляти із святом до кошового, судді, писаря і есаула, приносили їм дарунки, пригощались у них різними напоями і під час угощань стріляли з гармат. Та особливо урочисто зустрічали запорожці день 6 січня кожного нового року. В цей день спозарана всі козаки, піхота, артилерія і кавалерія збирались на площі перед церквою і стояли тут рядом під куренями, без шапок, до кінця богослужіння; всі були одягнені в найкраще вбрання, озброєні найкращою зброєю; над кожним куренем майоріли особливо розфарбовані знамена, які тримали хорунжі, сидячи на вогненних і прекрасно вбраних конях.
   По закінченню літургії з церкви виходив настоятель з Хрестом в руці, за ним попарно йшли ієромонахи з Євангеліями, іконами, всі в дорогому облаченні; за духовенством струнко, рядами, з розвиваючимися хоругвами і важкими гарматами рухалися козаки; за козаками маса простого люду, а всі разом висипали на середину Дніпра, на Іордань. Тут всі ставали рядами і слухали службу. 

  Коли архімандрит у перший раз занурював хрест у воду, то козаки в один постріл залпом вдаряли так гучно, що від того удару земля стогнала, а глядачі вкривалися димом, який застилав усе подібно до тьми і не дозволяв бачити один одного; заспокоївшись на кілька хвилин, даючи час пройти диму, а настоятелю ще два рази занурити хрест у воду, козаки знову стріляли і цього разу палили стільки кому завгодно було».
  У часи козацького Гетьманату центром різдвяних святкувань була столиця -Батурин, а потім Глухів. У столицю з'їжджалася вся козацька знать — духовенство, генеральна старшина, полковники, а також російський генералітет та офіцерство.
  Урочистості починалися зранку. Допущені до гетьманського двору приходили вітати й вручати подарунки. Найчастіше дарували чорну ікру, лимони, мандарини, годинники, шовкові пояси. Обраних козацьких аристократів після цього запрошували на легкий обід, після якого всі їхали на літургію в один із столичних соборів. Після молебну, коли появлялася перша зірочка на небі, розпочинався бенкет — всі гуляли стільки, скільки на це спроможні були гості та господарі.
  Модними тоді стали феєрверки та салюти — на них витрачалося чи не половина річного запасу пороху.
  Але справжнє гуляння розпочиналося наступного дня. їли й пили досхочу. Пили різні вина, горілку. Чисту оковиту панство не пило — надавали перевагу настоянкам — помаранчевим, кминовим, вишневим, персиковим та грушевим.
  На Святвечір, звичайно, їли кутю. А наступного дня — різноманітні м'ясні страви. Козаки насолоджувалися ковбасами, вудженою та в'яленою шинкою, а козацька знать — дичиною, печеними та засмаженими поросятами, індиками, паштетами, фаршированою печінкою, осетриною. На десерт — кава, щербет, пудинги, різноманітні тістечка.
  Але найдраматичнішим було Різдво 1676 року. Кримський хан вирішив знищити Січ взимку — коли козаки роз'їжджаються по зимівниках, і залишається тільки нечисленна охорона. Після Різдва всі вони, був упевнений хан, будуть п'яні й спатимуть — можна буде винищити всіх. І от, зібрав хан 15-тисячне військо, оточив Січ, за допомогою зрадника яничари навіть потрапили на її територію. 
  Та не всі козаки спали, побачили ворога на своїй території, пальнули з рушниць, піднялися козаки, взяли до рук мушкети й пістолі і стали стріляти з вікон та дверей. Одні стріляли, інші заряджали, і так без перерви, а нечестиві яничари не знають, куди подітися, так всі і полягли. А хан з рештою війська свого кинувся навтіки.
                                                  Отак запорожці Різдво зустрічали.

«Родной Никополь». М. ЗОР