Де козаки, там і сало - так уже ведеться,
вони варили страву, що кулешем зветься.
Проста страва і не хитра, пшоно та картопля,
А заправлена на салі – дуже таки добра.
І від неї в козаків була в тім сила,
яка їх, як навіжених по степах носила.
А під ними баскі коні та вітер у гривах
а до моря йшли на чайках на дніпровських хвилях,
так жили і воювали славні наші прадіди.
І ми з вами, їх нащадки їх не зможемо зрадити.
Відродиться Україна, Хортиця
і Січ
І піднімуть їх над світом мільйони дужих пліч.
Підростають козачата сміливі й завзяті
Все відродять, що зганьбили в українській хаті.
Покрова для козаків - значне духовне свято,
його українське козацтво найбільше шанувало.
Воно їм у походах приносило удачу,
у храмі на Покрову козаків у церкві бачу.
Шановане це свято українських козаків,
І той хто є козаком повинен пам’ятати
у церкву на Покрову прибути вчасно,
якщо козацьке полум’я в душі його не згасло.
Козаки йшли в безсмертя, в глибоку вічну ніч,
а Хортиця осталась як пам’ятка про Січ.
Святинею став нам острів обвітрений граніт,
Як корабельний остів серед Дніпра
стоїть,
як пам’ятка фортеця - твердиня козаків,
була ти їм колискою на протязі віків.
Топтали ваші коні високі ковилі,
Були ви хлібороби і вправні ковалі.
Кували шаблі з криці, щоб край свій боронить,
і грізні блискавиці метали із бійниць.
Баскі гарячі коні степами вас несли
чумацькими шляхами, що славою гули.
Дзвеніли ваші шаблі за рідний край,
Стояли ви під Кахвою, ходили й за Дунай,
Діди мої, козаки, в курганах мирно сплять,
немеркнучою славою живе їх прах в віках.
